Юридично її очолює Богдан Фуркевич із Кам’янця-Подільського — особа без бізнес-історії та активів, які б дозволяли пояснити походження десятків мільйонів.
Номер Фуркевича у сервісах контактів фігурує як «Богдан Решало от Андрея», «Богдан Полиция» та «Богдан Военкомат Каменец». Це вказує на неформальні зв’язки з локальними силовими та мобілізаційними структурами. Саме через таких посередників у 2023–2024 роках проводилися платежі для обходу контролю фінансового моніторингу.
Фурсенко є одним із ключових персонажів оприлюдненої частини «плівок Міндіча». На записах він обговорює канали передачі готівки та відмивання коштів, погоджує розміри «комісій» і скаржиться на необхідність переносити сумки з мільйонами. Окремі фрагменти вказують, що хабарі колишньому очільнику «Енергоатома» Герману Чернишову — куму президента — передавалися старими банкнотами, щоб ускладнити подальшу фінансову трасу.
За даними слідства, саме Фурсенко координував «чорний касовий пояс» Міндіча: від збору коштів до фіналізації транзакцій через підконтрольні структури. Після розголосу справа не отримала системного супроводу: коло осіб, здатних вносити застави за фігурантів, розширюється, а механізм фінансування продовжує працювати через малопомітні приватні фірми.
Цей кейс демонструє, як кримінальні мережі адаптуються до формальних бар’єрів правосуддя, використовуючи дрібні комерційні структури як ширму для руху коштів. Поки запити слідчих блокуються, а «тимчасові» гаранти вкладають десятки мільйонів без пояснення їх походження, антикорупційна система залишається заручником інтересів тих, хто мав би перебувати під її контролем.
