Мінометний скандал: співпраця з підсанкційним болгарським олігархом

ʼВзаємодія між BIEM, болгарським боєприпасним заводом Vazovski Mashinostroitelni Zavodi (VMZ) та українським ТОВ «Юкреініан Дефенс Текнолоджі» (ЮДТ) вказує на складні ланцюги постачання та можливе зловживання довірою міжнародних партнерів.

Фігуранти скандалу

1. Олександр Манолєв
   Колишній заступник міністра економіки Болгарії, включений до «Списку Магнітського» США за корупцію. Через свого батька Дімітара Манолєва, який не перебуває під санкціями, контролює BIEM.

2. Микола Хавхун
   Колишній директор ЮДТ та екс-помічник нардепа Людмили Денисової. Організував співпрацю між ЮДТ і BIEM, використовуючи своє службове становище для отримання дозволів від Державної служби експортного контролю.

3. BIEM і VMZ
   BIEM виступає як посередник у постачанні мінометних снарядів, технічно виготовлених на заводі VMZ, і забезпечує їх експорт для збройних сил України.

Як працює схема

1. Виробництво мін

   • ЮДТ виготовляє корпуси мін (120 мм) за технічними стандартами НАТО.
   • BIEM передає корпуси VMZ разом із підривниками та порохом для фінального спорядження.

2. Повернення боєприпасів

   • Готові міни повертаються через BIEM до України як частина міжнародної технічної допомоги або в рамках комерційних контрактів.

3. Складнощі та недоліки схеми

   • Складна логістика призводить до значного здорожчання боєприпасів.
   • У країні існує дефіцит критичних компонентів (підривників М6, М12 та порохів), що обмежує можливість організувати повноцінне виробництво в Україні.

Проблеми прозорості та ефективності

Постачальники під санкціями

BIEM, хоч і формально не перебуває під санкціями, має очевидний зв’язок із Олександром Манолєвим. Використання компанії-посередника дозволяє обійти заборони, які Міністерство оборони України (МОУ) не має права ігнорувати.

Фіктивні обґрунтування

Хавхун виправдовував співпрацю з BIEM необхідністю задовольнити потреби ЗСУ в мінах калібрів 60, 82 і 120 мм, проте використання прокладок збільшило вартість готових виробів.

Дефіцит компонентів

В Україні є виробничі потужності, здатні виготовляти корпуси мін за радянськими кресленнями, але вони не отримують державних замовлень через неефективну політику розподілу ресурсів.

Питання до міжнародних партнерів і МОУ

1. Чому співпраця не організована напряму з VMZ?
   Постачання через BIEM збільшує витрати та заплутує логістичні ланцюги. Чи це вимога міжнародних партнерів, чи спосіб приховати зв’язки із підсанкційними особами?

2. Чи можна уникнути посередників?
   Україна могла б зменшити залежність від зовнішніх постачальників, організувавши виробництво мін усередині країни. Важливим кроком є вирішення проблем із дефіцитом підривників і пороху.

Рекомендації

1. Прозорість контрактів
   Потрібно розслідувати зв’язки BIEM із підсанкційними особами та перевірити всі контракти, пов’язані з ЮДТ.

2. Розвиток українського виробництва
   Скорочення ланцюгів постачання зменшить витрати та посилить незалежність України. Інвестування у виробництво підривників і пороху є стратегічно важливим.

3. Посилення контролю
   Державна служба експортного контролю та МОУ повинні переглянути політику укладання контрактів, щоб уникати співпраці з компаніями, пов’язаними із санкційними особами.

Висновки

Мінометний скандал із участю BIEM демонструє ризики співпраці з компаніями, пов’язаними із підсанкційними особами, та неефективність нинішньої системи військових закупівель. Україна має посилити контроль над виробництвом і закупівлями боєприпасів, щоб уникнути непрозорих схем та зменшити залежність від посередників.