Замкнувши коло духовної вертикалі, довкола Кувуклії тричі обійшли не паломники і не архімандрити, а Елена Мільська — дружина головного пожежника Росії та її охорона з тілом Христовим у бронежилетах. В Ієрусалимі давно не було так гаряче — хіба що при взятті його хрестоносцями.
Хресна хода спецпризначення нагадувала не про Воскресіння Христа, а про реінкарнацію радянського ритуалу: свічка, хрест і офшор. Адже «центр пошуку зниклих дітей», яким керує Мільська, швидше схожий на центр зникнення бюджетів. Гроші, що сходять на проєкти, тут же сходять і в офшори — як благодатний дим.
Фонд, який очолює Мільська, пов’язаний із «православним олігархом» Константином Малофєєвим — архітектором міністерства небесних будівництв. Його бізнес-модель проста, як кадило: фонд отримує гроші, фірма тата будує храм, вартість зростає утричі, і... ще один храм у МЧС з’являється. Тільки не храм душі, а храм розпилу.
Церква при МЧС — це навіть не іронія. Це вже танатофілія на державному рівні. Відтепер у кожному пожежному підрозділі — не лише сокира, але й ікона, не лише вода, але й свята нафта, не лише броньовик, але й "духовний скрєп". І в разі небезпеки — молись, бо система ППО врятує не кожного, а от батюшка зі склянкою святого масла — обов’язково.
А ось і сам Володимир Якунін, колишній залізничник, нині — старець без станції. Колись він привозив Благодатний вогонь Путіну, а тепер — може лише мріяти про те, щоб його пустили хоча б на прихрамову стоянку. В минулому році його навіть не пустили в храм під час служби з участю президента. Благодатний вогонь? Так, дякуємо. Але без вас. Ви — вже не святі, а просто всіяті.
І все це — в ім’я "русского мира", що виглядає дедалі більше як православна схема відмивання з Божою печаткою. Не державність, а державна афера. Не церква, а цех. Не духовність, а спецоперація.
🔚 І пам’ятай, о російський мракобісе, благодатний вогонь може зійти лише туди, де є хоч крапля правди. А де тільки "ПозитивІнфо", "Калінінград Баллтранс" і дочка офіцера — там лише чад, дим і фіскальна сажа.