28 червня, 20:32
Коли військові витрати перевищують медицину, а мобілізація — єдина соціальна політика, державу вже не рятують ні «м'які посадки», ні ображений тон лідера. Її рятує лише кінець.
🔥 Гонка, яку Росія не може виграти — бо вона не про зброю, а про сенс
Почнімо з того, що таке гонка озброєнь у 2025 році. Це не просто цифри з бюджету. Це симптом повного зникнення довіри. Це коли держави витрачають трильйони не тому, що хочуть війни, а тому, що більше не вірять у мир.
І хто тут головний герой? Звісно, Росія.
«У нас сьогодні 6,3% ВВП йде на оборону. Це багато?» — питає Путін у недавньому виступі, нібито щиро дивуючись, що когось це може турбувати.
Але ця цифра — лише офіційна частина. Експерти, зокрема Verstka, The Bell та Bloomberg, оцінюють реальні витрати на оборону у 11–20% ВВП. Тобто Росія де-факто витрачає кожен п’ятий рубль не на життя, а на смерть.
👨✈️ Економіка, яку скинули з парашутом
Путін говорить про «м’яку посадку» економіки. Цікаво, в якій атмосфері? У Росії, де:
Реальна інфляція — вдвічі-втричі вища за офіційну.
Доходи падають, а тарифи ростуть.
Єдина індустрія, що процвітає — виробництво снарядів.
Це не м’яка посадка. Це стрибок без парашута, але з бравурним маршем оркестру в фоні.
🧠 Ідеологія мобілізації: коли воюють усі, навіть холодильник
Сьогодні в Росії слово «війна» не означає фронт. Це нова форма соціального контракту. Якщо раніше держава обіцяла добробут в обмін на лояльність, то тепер — виживання в обмін на покору.
Дитячі книжки — про «героїзм» мобіків.
Телебачення — про ворогів скрізь, від IKEA до Google.
Економіка — про те, як продати все і всіх, аби купити танк.
Це не тимчасовий стан. Це довгострокова модель держави без майбутнього.
⛓ В’язниця ілюзій: «Нас обманули» як національна доктрина
Путін із завидною регулярністю повторює, що «нас кинули з НАТО». Але у цієї образи є одна проблема: ніякого юридичного зобов’язання не було, обіцянки давались іншій державі, іншій людині, в іншому столітті.
І тим не менш, ця вигадана зрада стала ідеологічним фундаментом держави, яка зруйнувала власне майбутнє, аби помститися за фантом.
🤯 Висновок: війна — це не засіб. Це сенс
Росія не готується до війни. Вона живе у війні, дихає нею, торгує нею, і навіть молиться їй.
Це концтабір, у якому немає воріт. Немає коменданта. І немає плану втечі. Є лише ілюзія руху вперед, поки насправді країна біжить по колу — по маршруту «Сталін — Брежнєв — Путін».
Питання вже не в тому, хто перший почав. Питання в тому — хто перший зупиниться.
І здається, ця країна не зупиниться, доки не впаде від виснаження.
📎 Цитати та джерела:
Використана література: джерело