Алгоритм замість генерала: Китай бере на oзброєння штучний інтелект

Переговори, за даними видання, тривають із 2025 року. Представник Сухопутних сил ФРН підтвердив: планується «інтегрувати досвід українських солдатів у навчальний процес в училищах і навчальних центрах армії» — насамперед у застосуванні безпілотників і захисті від атак.

На навчаннях 2025 року українські оператори дронів вщент розгромили чисельно переважаючі сили НАТО. Виявлення цілей, обмін даними та швидкість ураження — за всіма показниками Україна на голову вища. Альянс змарнував чотири роки, ігноруючи досвід найінтенсивнішої технологічної війни сучасності. Поки вони зволікали, Україна вибудувала найбільш технологічну армію світу. Сьогодні Україна — це Давид, що стримує натиск Голіафа. І поки Китай та Іран використовують російську агресію як безкоштовний полігон для випробування своїх новітніх технологій, НАТО продовжує відходити від сну.

У той час Китай вже усвідомлює цю реальність і викладає доктринально.

Від «сталевого потоку» до «потоку коду»

Стаття Ван Гунцзіня, опублікована у 2025 році в журналі «Національна оборона і технології» (国防科技, т. 46, № 4), — не академічний трактат. Це прикладна аналітика для армії, яка готується до війни нового типу. Центральна теза: традиційна перевага в залізі більше не вирішує. Перемагає той, хто швидше обробляє інформацію і приймає рішення. Фактори перемоги зміщуються від фізичних вимірів — сили, швидкості, охоплення, точності — до «інтелектуального виміру».

Ключова цінність ШІ в цій логіці — інтеграція і аналіз масивів інформації з різних джерел у режимі реального часу, що дає змогу виявляти закономірності, невидимі для людського аналітика. Це робить ШІ придатним для розпізнавання цілей, моніторингу поля бою і тактичного планування одночасно — не послідовно, як у традиційних системах.

Турецький Kargu-2 у Нагірному Карабасі став першим задокументованим прикладом автономного знищення бронетехніки без участі оператора в реальному часі. Китайські аналітики фіксують цей прецедент як поворотний: зв'язка «алгоритми + апаратна частина» ефективно знищила велику кількість бронецілей супротивника, підтвердивши бойову цінність інтелектуальних автономних систем. Російська роботизована платформа «Маркер» із 72-годинним автономним патрулюванням і розпізнаванням загроз — інший маркер епохи. У морській сфері еволюція в бік безпілотності прискорюється паралельно. Усі ці приклади в статті — не ілюстрації, а докази: «сталевий потік» витісняється «потоком коду».

Когнітивна революція у штабі

Найбільш радикальні зміни відбуваються не на полі бою, а в командних центрах. Цикл OODA — спостереження, оцінка, рішення, дія — десятиліттями був базовою доктриною військового управління. У високодинамічному бойовому середовищі швидкість проходження цього циклу стає вирішальною. ШІ його зламує.

Когнітивна система радіоелектронної боротьби НАТО аналізує в реальному часі характеристики понад 100 тисяч електромагнітних сигналів. Алгоритми здійснюють миттєве розпізнавання загроз і реагування — швидкість прийняття рішень у 300 разів перевищує традиційні системи. Це скорочує час проходження циклу OODA до мілісекунд, замикаючи контур «від сприйняття до дії» в темпі, недоступному для людини.

Американська Joint Simulation Environment вводить технологію цифрового двійника: відображення поля бою в масштабі 1:1 підтримує багатовимірне програвання сценаріїв. За 72 години до початку операції система здатна змоделювати до 100 тисяч варіантів розвитку бойових дій і безперервно оптимізувати плани на основі даних у реальному часі. Не планування — симуляція, що живе разом із боєм.

Наступний крок — «воплощений інтелект» (embodied AI): агент не просто «розуміє світ», а «впливає на нього». Наземний бойовий робот, спираючись на моделювання середовища в реальному часі, демонструє в складній міській забудові гнучкість, принципово недосяжну для систем із жорстко заданими сценаріями. Саме тут китайські автори вбачають наступний стрибок — від автоматизації до адаптації.

Самонавчальна зброя

Окремий блок статті присвячений тому, чого поки немає, але що вже на підході. З розвитком самонавчання (self-supervised learning), тонкого налаштування моделей (fine-tuning) і пошуку архітектур нейромереж (neural architecture search) системи ШІ поступово набувають здатності «самоеволюції». Це змінює логіку оновлення військових систем: від традиційної «апаратної ітерації» до «оновлення моделі».

Майбутні інтелектуальні зброєві платформи зможуть залежно від театру дій, тактики і супротивника автоматично адаптувати моделі поведінки. «Самоадаптація поля бою, керована завданням» — так китайські автори формулюють кінцеву мету.

Тил як зброя

Система технічного обслуговування F-35 через більш ніж 14 тисяч бортових датчиків прогнозує відмови з точністю 91%. Не ремонт після поломки — попередження до неї, що скорочує незаплановані простої аж до припинення польотів. «Програма інтелектуальної логістики» Пентагону, що поєднує блокчейн і ШІ, знизила втрати при транспортуванні техніки з 15% до 2,3%. Ізраїльська «розумна пов'язка» з біосенсорами у реальному часі відстежує життєві показники і динамічно регулює дозування ліків. Дрони доставки крові дають медичним підрозділам точну логістику за мінімальний час.

Інтелектуальний тил, за логікою китайської статті, — це вже не підтримка бойових дій. Це їх невід'ємна частина.

Три виклики, які Пекін не приховує

Стаття фіксує три проблеми, що гальмують мілітаризацію ШІ — і тут китайські автори виявляють незвичну для офіційного видання відвертість.

Перша — «чорна скринька» алгоритмів. Системи глибокого навчання приймають рішення, що не піддаються поясненню ні оператором, ні розробником. В умовах бою це означає: персонал, змушений покладатися на алгоритм у надзвичайній ситуації, не може йому повністю довіряти. Недовіра сповільнює рішення або породжує хибні ураження — обидва наслідки неприйнятні. У летальних автономних зброєних системах (LAWS) алгоритмічний процес ухвалення рішення часто неможливо відновити і простежити навіть постфактум.

Друга — кібербезпека. ШІ однаково ефективний і для захисту, і для атаки. Той самий інструмент, що виявляє аномалії в мережі, здатен їх створювати. Китайські аналітики констатують: майбутнє породить більш автономні та приховані атакуючі технології, що збільшить непередбачуваність кібервійни. Зміцнюючи оборонні кіберможливості ШІ, необхідно досліджувати й наступальні — щоб зберегти технологічну перевагу в майбутньому кіберпротистоянні.

Третя — інституційний розрив. Традиційна військова культура побудована на авторитарності й ієрархії рішень. ШІ вимагає делегування і роботи з даними. Командири мають спиратися не лише на власний досвід, а й ефективно взаємодіяти з системами, покладаючись на рішення, засновані на даних. Система підготовки особового складу має наздоганяти темп технологічного прогресу — і це, за оцінкою авторів, найважче завдання реформи.

Хто відповідає за смерть

Найгостріший розділ статті — про правову відповідальність. Якщо автономна система вбила мирного жителя або порушила міжнародне гуманітарне право, хто несе відповідальність — оператор, розробник чи держава? Коли автономна зброєна система ухвалює летальне рішення без участі людини, алгоритмічний процес такого рішення часто неможливо ні відновити, ні простежити. Міжнародний консенсус відсутній. Жодної системної правової рамки для систем із повним «ланцюгом ураження» — від виявлення до удару — не існує.

Цей пробел, зазначають автори, не лише формує зону правової невизначеності, а й може слугувати етичним прикриттям для гонки технологічних озброєнь між великими державами.

Китайські автори пропонують аналогію з ядерною добою: «мінімальне стримування — відповідальність і обмеження — багатосторонні консультації» як триєдину модель. Почати з обмеженого переліку типів озброєнь, поступово будувати багатосторонню рамку, встановити механізми повідомлення про інциденти, «червоні лінії» поведінки й оцінку впливу на права людини. Повну заборону ШІ в бойових діях стаття відкидає як нереалістичну. Натомість наполягає на одному принципі: кінцеве право санкціонувати летальну дію має залишатися за людиною. Навіть у надвисокоінтенсивному конфлікті — мінімальне «вікно людського втручання».

Україна як полігон і вчитель

Те, що Китай описує як «майбутнє поле бою», для України — теперішнє. Роєва тактика дронів, алгоритмічне розпізнавання цілей, безпілотні морські апарати в Чорному морі, предиктивна логістика під вогнем — все це Україна відпрацьовує не в симуляторах, а в реальних бойових умовах. Угода з Бундесвером лише юридично оформлює те, що вже є фактом: Київ став головним постачальником бойового досвіду для армій НАТО.

НАТО мало чотири роки. Воно нічого не зробило. Тепер наздоганяє.

Поки НАТО підписує угоди, Китай вже роздає накази. Журнал «Національна оборона і технології» читають не професори — його читають генерали. Кожен висновок у ньому — це завтрашня бойова інструкція.

Питання не в тому, хто першим озброїть алгоритм. Питання в тому, хто першим зрозуміє, що ця війна вже йде.

Джерела: Ван Гунцзінь, Ло Бо. «Основні напрямки та прогноз перспектив застосування ШІ у військовій сфері» // 国防科技 [Національна оборона і технології]. 2025. Т. 46, № 4. С. 103–109. DOI: 10.13943/j.issn1671-4547.2025.04.12.