30 червня, 18:30
На пост про технократа Кубракова, який ми нещодавно опублікували, несподівано відреагував Руслан Крамаренко. У публікації він був згаданий побіжно, але, схоже, зачепило.
Нагадаю: у часи Януковича Крамаренко був заступником «гауляйтера Києва» Олександра Попова — обіймав посаду за квотою тандему Льовочкін-Кравець. А потім, залишивши держслужбу, зайшов у бізнес — разом із молодим експертом BRDO Олександром Кубраковим. Адже саме за завданням КМДА ця парочка готувала так звану «Стратегію розвитку Києва до 2025 року» — за лекалами Boston Consulting Group.
Крамаренка, вочевидь, образило те, що я назвав його «деяким» чиновником. І він вирішив поставити крапки над і, написавши:
«Працюю з 1993 року, а топменеджерські посади обіймаю з 1998-го. З цих 27 років — лише 7 на держслужбі. Прийшов у держуправління вже заможною людиною з нафтового бізнесу, пішов — у власний бізнес».
Про «нафтовий бізнес» у ланцюжку Адамовського, Філіппенка, Валитова чи інших «друзів» — не говоритиму, бо не знаю. Але про групу «Вік-Ойл», з якою його пов’язують, у Google справді багато чого цікавого написано. І вже точно не про екологічну відповідальність.
А от щодо історій із Ігорем Кушніром (екс-президентом «Київміськбуду»), відчуження «центрової» нерухомості на користь ДУСі та Кравця, забудов Сінного ринку, Поштової площі, та навіть виділення землі в Хрещатому парку для Злочевського — матеріалу вдосталь. Просто Крамаренко мені байдужий. Я б узагалі не реагував на його ремарки.
Але мене зачепила його реакція на історію із земельною ділянкою у Пущі-Водиці, яка опинилась у власності… мами Кубракова.
Крамаренко пише:
«Щодо твердження "розслідувача", що "у Кубракова образовался земучасток з хатинкою, оформлений на маму в 95-му кварталі Пуща-Водицького лісництва… відведений Русланом Крамаренком у часи Попова" — так от, я тоді про КМДА знав лише з новин».
Ну, по-перше, я не «розслідувач», я конспіролог. А це означає, що я не «зі стелі» беру факти, а з реєстрів Київради та судових ухвал. І там чорним по білому написано:
➡️ Земельну ділянку в Пущі-Водиці обсягом 84 гектари вилучили у Бучанського лісгоспу та передали в довгострокове користування без права вирубки дерев УВС Київської області — для створення реабілітаційного центру для ліквідаторів ЧАЕС.
➡️ Побудували там комплекс МВС під назвою «Фортеця».
➡️ Але при міністрові Луценку частина земель (15 га) «загубилася». А вже при Попові і заступниках (так, Крамаренко був відповідальним за земельні питання) Київрада почала роздавати заповідну ділянку в лісі під забудову котеджами.
Як це виглядало:
20-річний студент з Донбасу Олексій Рябенко та 19-річний кримчанин Ігор Кочаков звернулися до Київради з проханням виділити їм по 10 соток в лісі.
Секретар Київради — вочевидь, добросердий — пішов назустріч і лобіював це питання на сесії.
У 2010 році юнаки отримали державні акти на землю.
Прокуратура трохи попротестувала, мовляв — «земля вкрадена», але якось вяло. У судах студенти переконливо перемогли. А згодом ділянки, через руки, опинилися у… мами Кубракова — Людмили Василівни. Жінка хоч і працювала у ломбарді в Кривому Розі, зате, вочевидь, була досить далекоглядною — побудувала собі хатинку у лісі з деревами цінних порід.
А те, що це збіглося з «Великим будівництвом», яким курував її син — просто збіг. Збіг за збігом — от вам і успішна кар’єра.
P.S. Якщо у когось із учасників цієї історії є ще питання — читайте рішення Київради та судові документи. Там усе написано. І не мені доводити, що все це не схоже на випадковість.