«Я бачив і самого Михайла, – пише Княжицький на своїй фейсбук-сторінці, називаючи Михайлом Михайла-Віктора Сцельнікова, сина вбивці. – Вони з групою львів’ян приїхали тоді у 206 бат добровольцями. Батальйон формували у штабі нашої партії на Лаврській. Ми всі, депутати ЄС записалися туди на початку. Там же був і Андрій Парубій. Його фото у формі зі зброєю на блокпостах з тих часів. І Андрій, і Михайло і його мама Олена – патріоти України. Як і Христина Парубій, племінниця Андрія , яка не раз в ефірі «Еспресо» представляла книгу про Лемберга і заходи на його честь. І так- вони з Андрієм Парубієм на початку війни були разом в одній частині».
Цікавим у цій брехні є те, що це брехня від першого слова й до останнього. Ані Парубій, ані Княжицький, ані інші народні депутати з фракції «ЄС» ніколи в 206 окремому батальйоні ТрО не служили. Ця розповідь розрахована виключно на людей, які вважають, що на військову службу можна «записатись», потім «виписатись», і які не знають, що ТрО – це окремий вид Збройних Сил України, а саме – легка піхота, яка 1 січня 2022 року була виведена зі складу Сухопутних військ ЗСУ й реорганізована в Сили (наряду із Силами спеціальних операцій ЗСУ та Силами безпілотних систем ЗСУ).
Насправді разом з Михайлом-Віктором Сцельніковим у 206 окремому батальйоні ТрО (військова частина А7375) служив не Парубій, а я. Я прослужив у цій військовій частині з 5 березня 2022 року до 10 травня 2025 року, Михайло-Віктор – з 4 березня по 25 липня 2022 року.
Попервах ми були разом зараховані в перше відділення гранатометного взводу: я – на посаду водія, Михайло-Віктор – на посаду стрільця-помічника гранатометника. 12 квітня 2022 роту, коли батальйон прибув з Києва в Миколаїв, нас одним наказом перевели в 1 стрілецьку року. 6 липня 2022 року наказом Головнокомандувача ЗСУ №231-РС солдат Сцельніков був переведений на посаду розвідника розвідувального відділення розвідувального взводу 474 окремого батальйону охорони та обслуговування (військова частина А7022) і 25 липня 2022 року виключений зі списків особового складу військової частини А7375, невдовзі очолив розвідувальне відділення в 93 окремій механізованій бригаді й 19 травня 2023 року загинув під Бахмутом. Оскільки тіло евакуювати не вдалось, молодший сержант Сцельніков вважається зниклим безвісти.
За час нашої спільної служби ніякого Парубія, Княжицького та інших паразитів з числа народних депутатів у нашому батальйоні не було. А було, насправді, інше.
206 окремий батальйон був створений на правах військової частини 10 січня 2022 року й станом на 23 лютого 2022 року мав лише печатку, начальника штабу та стілець у Подільському РТЦК та СП – навіть командира частини не було (майбутнього командира батальйону начальник штабу обрав у черзі військовослужбовців запасу, які добровольцями прибули 23 лютого 2022 року в Подільський РТЦК та СП). З початком повномасштабного вторгнення постало питання про розміщення штабу батальйону, складів, служб тощо. І тут якимсь чином на військове керівництво вийшов Петро Олексійович, який запропонував безкоштовно надати приміщення для штабу та складу зброї за умови, якщо в батальйон будуть фіктивно оформлені на службу кілька десятків його наближених, зокрема – 8 генералів (генерал-майор Турчинов, генерал-полковник Бурба й т.д.), старший солдат Стець, якісь лицедії на кшталт артиста Тритенка й режисера Сейтаблаєва, голова земельної комісії Київради солдат Терентьєв, керівник секретаріату фракції «ЄС» у Київраді солдат Левченко, керуючий справами Київради сержант Хацевич, помічник Хацевича солдат Шпак (останніх чотирьох зараз судять за ухилення від військової служби).
На фото: 10 квітня 2022 року рекрут Сцельніков складає Військову присягу (фотографував я).
У списку також були капітан Омелян (відносно вже майора Омеляна в 2023 році розслідувалось кримінальне провадження за фактом ухилення від служби й отримання статусу УБД по фіктивних документах, я навіть допитувався як свідок, але Омеляну вдалось викупити справу в ДБР), старший лейтенант Луценко, охоронці Порошенка та інша наволоч, яка не хотіла захищати Батьківщину.
Звісно, прискіпливий читач спитає – а що, в звичайному батальйоні можуть служити генерали? І на яких посадах, у такому разі, якщо командир військової частини належить до штатно-посадової категорії «підполковник»? Звісно, це неможливо, тому генерали, полковники й навіть старший лейтенант Луценко були зараховані в розпорядження комбата без призначення на посаду.
Хоча деякі з них – генерал-полковник Демчина Павло Володимирович (колишній перший заступник голови СБУ), генерал-лейтенант Кононенко Віктор Іонасович (колишній заступник голови СБУ), генерал-майор Доценко Данило Ігорович (колишній начальник ДЗНД СБУ), генерал-майор Косинський Владислав Володимирович (колишній заступник голови СБУ) намагались знайти собі якесь заняття, для них була навіть сформована умовна рота, яка разом з військовою частиною прибула в Миколаїв.
Але, зрозуміло, що в піхотному батальйоні роботу собі вони знайти не могли – за винятком старшого лейтенанта Луценка, який разом з, так би мовити, бойовими побратимами проживав у дитячому садку в Миколаєві й у супроводі охорони приїздив на позиції нашої роти – де служили Сцельніков і я – фотографуватись для «Цензор.нет». Сміху від тих поїздок було багато, ми навіть запропонували Юрію Віталійовичу платити за оренду окопу під час фотосесії. Що ж стосується Турчинова, Бурби, артистів розмовного жанру чи депутатів Київради, то вони свою військову частину, де фіктивно рахувались на службі, увагою не балували.
Хоча, ні. Турчинова я пару разів бачив – він привозив у Миколаїв туалетний папір і бридкі бронежилети, які зразу ж були відправлені на смітник. Один раз у квітні 2022 року на позиції під Миколаєвом разом з фотографом пожалував Порошенко. Комбат дав категоричний наказ командирам підрозділів гнати Порошенка підсрачниками, але Петро Олексійович розмахував посвідченням народного депутата й все однаково прорвався в те місце, де 5 рота облаштовувала окопи на випадок ворожого наступу. Тож довелось Сивочолого Гетьмана відганяти за допомогою гранати Ф-1, яка була закопана неподалік місця, де мав зупинитись почет Порошенка. Мотузку до чеки прив’язував мій колишній сослуживець по взводу, а смикав за мотузку особисто комбат – як тільки автомобіль Порошенка під’їхав метрів за сто до того місця, де була закопана граната.
Влітку 2022 року всі ці генерали були виведені з батальйону, а для таких як Омелян та Луценко за домовленістю між Порошенком і Залужним був створений новий, 251 окремий батальйон з місцем дислокації в м.Канів, куди вони й були переведені. «Мадяр» – на ту ж посаду, яку обіймав у нас (командир 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти), колишній генеральний, прости господи, прокурор став офіцером з радіаційно-хімічно-біологічного захисту, але згодом був переведений на посаду заступника начальника штабу з присвоєнням звання «капітан» (що не заважало Юрію Віталійовичу розповідати, що він, начебто, є простим солдатом, звичайним «стрілком ТрО», і воює не в Каневі, а під Бахмутом).
На фото: старшого лейтенанта Луценка персональний водій у супроводі охорони привозив на позиції мого взводу під Миколаєвом для фотосесій. З такої нагоди Юрію Віталійовичу було запропоновано платити за оренду окопу.
Але повернімось у лютий-березень 2022 року. До 12 квітня батальйон формувався в Києві і з 24 лютого його штаб, дійсно, знаходився в офісі партії «Європейська солідарність». Але вже в середині березня штаб переїхав на Виноградар, а Порошенка, як було сказано вище, комбат заборонив допускати на територію військової частини. Причину я не знаю, але ходили чутки, що Петро Олексійович на подяку за надання приміщення зажадав не тільки фіктивного оформлення на службу своїх підданих, але й став вимагати довідку про те, що він звільняється від сплати оренди за приміщення свого офісу – як виявилось, Порошенко, відомий своєю заощадливістю, заборгував по оренді з 2019 року й сподівався перекласти сплату боргу на військову частину.
Звісно, командування оплачувати борги Петра Олексійовича не збиралось – простіше було підшукати інше приміщення, а в середині квітня батальйон вже був під Миколаєвом, звідкіля в червні посунувся в Херсонську область і брав участь у боях під Правдиним та Олександрівкою.
Але за ті три тижні, упродовж яких штаб батальйону перебував на вулиці Лаврській у Києві, Парубій, Княжицький, В'ятрович та інші «народні обранці» мали доступ до складу з військової формою та зброї. Цей доступ вони використовували для того, щоби перевдягатись у «піксель», брати в руки автомати й фотографуватись для соціальних мереж. Одна така фотографія з Парубієм була зроблена 8 березня 2022 року – і тепер на підставі цієї фотографії Княжицький стверджує, що він, Парубій та інші народні депутати від «ЄС» «служили» разом з Михайлом-Віктором Сцельніковим (і, зауважу, разом зі мною) в одній військовій частині.
Цю брехню кинулись повторювати чесні та непідкупні українські медіа. Хоча, здавалось б, чого простіше – зателефонувати в штаб 241 окремої бригади ТрО, куди в липні 2025 року після ліквідації 206 окремого батальйону передані документи по особовому складу, і спитати, чи значились у списках військової частини А7375 Парубій, Княжицький та всілякі ар’єви? Якщо Турчинов чи Бурба були оформлені на службу хоча б фіктивно, то Парубій навіть фіктивно не служив і ніякого відношення до 206 окремого батальйону ніколи не мав. Як і Княжицький.
На фото: перебиранці з фракції «ЄС», які брали у 206 окремому батальйоні ТрО зброю для фотосесій з наступними розповідями про свою «військову службу»
