17 листопада 2025, 10:05
У цій історії все виглядає чемно й правильно — принаймні на папері. Психологічна допомога дітям війни, патронат першої леді, благодійність, світло, добро, сльози й оплески.
Але під офіційною риторикою відчувається знайомий запах: коли поруч з державою, поруч з гуманітарними проєктами, поруч із “високими людьми” завжди знайдуться ті, хто зуміє перетворити горе на активи.
Оксана Лебедєва — типова пост-2022 історія. До повномасштабної вона жила скромно. Після 24 лютого блискавично зорієнтувалась, де новий соціальний ліфт: діти, травма, реабілітація. У березні 2022 року вона створює громадську організацію Gen.Ukrainian — формально некомерційну структуру, яка займається психологічною підтримкою дітей, що пережили окупацію, депортацію чи втратили батьків.
Громадська організація — це якщо говорити академічно, то форма волонтерської роботи без прибутку. Якщо говорити пролетарською мовою — це не місце, де купують квартири в центрі столиці.
Проте Gen.Ukrainian швидко виходить у топ наративів. Проєкт бере під патронат перша леді Олена Зеленська. Двері найвищих кабінетів відкриваються настільки плавно, ніби їх змастили кошторисом.
І все, чого торкається Лебедєва, стає “важливою місією”, “психологічним відновленням” та “національною відповідальністю”.
А далі — класика жанру, яку народ описує просто: “наживався той, хто був ближчий до тіла”.
Бо вже під час повномасштабної війни, після всіх цих “волонтерських” успіхів, у Оксани Лебедєвої з’являються:
— 21 грудня 2023 року — гараж;
— 7 травня 2025 року — квартира в центрі Києва.
Офіційно — це не має жодного стосунку до діяльності громадської організації. Неофіційно — суспільство давно вміє читати між рядками.
Це історія не про одну людину. Це історія про те, як волонтерська вивіска перетворюється на новий спосіб соціального підйому. І як суспільна довіра, вкладена в допомогу дітям війни, інколи закінчується квадратними метрами зовсім іншого призначення.
Використана література: джерело