PlayCity: як реформа перетворилася на схему

Особливо вразливою групою виявилися військові. Залежність від ставок і слотів б’є по тих, хто отримує підвищені зарплати на фронті, а потім програє їх у кілька кліків. За даними українських психологів, лудоманія стала поширеною причиною фінансових і сімейних криз у військових родинах.

У цьому контексті ліквідація старого регулятора — КРАІЛ — і створення нового органу PlayCity у 2025 році подавалися як спроба поставити крапку на хаосі. КРАІЛ асоціювався з корупцією, непрозорими ліцензіями, російськими слідами. Новий регулятор мав продемонструвати, що держава здатна контролювати ринок.

Але замість прозорості система отримала юридичну шпарину, яка легалізувала рекламу казино під виглядом «обмеження 21+». Саме ця поправка стала ключем до розуміння, як реформа перетворилася на чергову схему.

Як з’явилася шпарина «21+»

Заборона, яка перетворилася на дозвіл

Закон № 9256-д, підписаний президентом у січні 2025 року, декларував боротьбу з ігровою залежністю. У першій редакції він містив жорстку норму:

«Забороняється будь-яка реклама азартних ігор, у тому числі в онлайн-медіа; у мережі Інтернет, на платформах спільного доступу до відео та інформації».

Ця норма відповідала очікуванням суспільства: війна, мільйони людей у стресі, необхідність мінімізувати спокусу швидких ставок.

Але між першим і другим читанням у документі з’явилася поправка голови фінансового комітету Верховної Ради Данила Гетманцева. У ній чорним по білому прописали виняток:

«Реклама азартних ігор у мережі Інтернет допускається у зареєстрованих відповідно до Закону України «Про медіа» онлайн-медіа, призначених для осіб старше 21 року».

Заборона перетворилася на дозвіл. Будь-який сайт може додати дрібним шрифтом у «підвалі» приписку «для осіб 21+» — і відкриває собі легальне вікно для розміщення реклами казино.

Позиція Мінцифри: «це на розсуд медіа»

Редакція Dev.ua направила до Міністерства цифрової трансформації запит: як держава визначатиме, які саме медіа підпадають під категорію «21+»?

Офіційна відповідь Мінцифри:

«Законом не визначені критерії, яким мають відповідати онлайн-медіа 21+. Суб’єкт у сфері онлайн-медіа самостійно визначає спосіб зазначення інформації про вікове обмеження».

Тобто жодних перевірок, реєстрів чи підтверджень не потрібно. Достатньо заявити «наш сайт для дорослих» — і реклама легальна.

Парадокс «критики-реклами»

Проблема набуває ще більш абсурдного вигляду через практику самого регулятора. На офіційних засіданнях PlayCity зафіксовано формулювання:

«Ознакою реклами може бути навіть згадка бренду, оскільки вона викликає асоціацію з товаром».

Тобто журналіст, який пише розслідування про схеми грального ринку й згадує назву казино, ризикує отримати такий самий штраф, як сайт, що розмістив банер «Грай зараз».

Іронія в тому, що сам регулятор у своїх релізах регулярно згадує назви операторів, пояснюючи це «обов’язком інформувати». Держава може, журналіст — ні.

Європейський контраст

Для порівняння: у ЄС реклама азартних ігор суворо обмежена, а штрафи визначаються пропорційно до обороту компанії. Наприклад, у Великій Британії Gambling Commission може накласти санкцію у вигляді 1–5% від річного доходу оператора.

Мета — зробити покарання відчутним для великих корпорацій і водночас не перетворювати регулятора на інструмент вибіркового тиску.

В Україні ж створили універсальний штраф — 600 мінімальних зарплат — безвідносно до масштабу порушення. Це не боротьба з лудоманією, а ідеальна схема для вибіркового покарання тих, хто опиниться «не в тому списку».

Хто керує PlayCity: кадрова «реформа» без реформи

Призначення без конкурсу

Коли у квітні 2025 року Кабмін призначив Геннадія Новікова головою Державного агентства України PlayCity, суспільству подали це як формальність. В уряді посилалися на статтю 10 Закону «Про правовий режим воєнного стану», яка дозволяє призначення без конкурсного відбору.

Але ключове слово тут — «дозволяє». Закон не зобов’язує відмовлятися від конкурсу. Конкурс можна було провести, але цього не зробили. У підсумку новий орган очолив чиновник, який уже працював у структурі, що й стала символом провалу — у ліквідованій КРАІЛ.

Минуле в КРАІЛ

Геннадій Новіков до 2025 року був частиною апарату Комісії з регулювання азартних ігор і лотерей (КРАІЛ). Він займав посади члена комісії, а згодом — заступника керівника апарату. Саме ця комісія перетворилася на токсичний бренд після низки скандалів.

• У 2023–2024 роках керівництво КРАІЛ звинувачували у видачі та непозбавленні ліцензій компаній, пов’язаних із громадянами РФ.

• У 2024 році кілька членів комісії опинилися під слідством, а голова — у СІЗО, у справі, пов’язаній із оператором Pin-up.

• Саме цей скандал став формальним приводом для ліквідації КРАІЛ у законі № 9256-д.

Новіков тоді не був фігурантом кримінальних проваджень, але його роль в апараті означає, що він належав до тієї ж системи, яка провалила реформу.

Спецперевірка й правовий фасад

Формально все відбулося за правилами. Новіков пройшов спецперевірку: НАЗК підтвердило відсутність даних про корупційні правопорушення, усі 10 державних органів надали «чисті» довідки. Уряд затвердив його кандидатуру, і 8 квітня 2025 року він офіційно став головою PlayCity.

Але формальна бездоганність не скасовує суті: новий регулятор очолила людина зі старої структури, яка збанкрутувала через відсутність довіри. Це нагадує не реформу, а кадрову рокіровку.

Від колегіальності до одноосібності

КРАІЛ був колегіальним органом: усі рішення ухвалювалися на засіданнях сімома членами. Це дозволяло розподілити відповідальність і хоча б формально зменшувало ризик одноосібних рішень.

PlayCity створили за іншим принципом — єдиноначальності. Тепер усі рішення ухвалює одна людина: голова. І цією людиною став саме Новіков.

Якщо раніше можна було сказати «це рішення колегії», то тепер — лише «це рішення Новікова». Уся відповідальність і всі можливості концентруються в одних руках.

«Переклейка табличок»

Коли реформу презентували, суспільству обіцяли «новий орган без корупційного шлейфу». На практиці сталося інше:

• КРАІЛ → ліквідували;

• PlayCity → створили;

• апарат і кадри → фактично ті ж самі;

• керівник → із того ж середовища.

Тобто маємо класичний випадок «переклейки табличок». Вивіска змінилася, але суть залишилася.

Як PlayCity тлумачить рекламу: коли критика = «реклама»

Протоколи засідань

У серпні 2025 року на одному з засідань нового регулятора журналісти зафіксували показове формулювання. Представники PlayCity заявили:

«Ознакою реклами може бути навіть згадка бренду, оскільки вона викликає асоціацію з товаром».

Це визначення змінює всю логіку закону. Тепер під ризик потрапляють не лише ті, хто свідомо розміщує рекламні матеріали, але й будь-які незалежні медіа, які згадують назву грального бренду у власних матеріалах.

Ризики для журналістів

У практиці PlayCity «реклама» і «згадка» стають синонімами. Це створює парадокс:

• Журналіст, який розслідує корупційні схеми казино, і сайт, який за гроші ставить банер «Грай зараз», — у рівних умовах.

• Критичний матеріал може стати приводом для фінансової санкції.

• Сам факт згадки бренду трактується як порушення, незалежно від контексту.

Для незалежних медіа це означає пряму загрозу: штраф може бути застосований навіть за викривальне розслідування.

Фінансовий тиск: штрафи

Закон передбачає фіксовану санкцію за порушення правил реклами азартних ігор — 600 мінімальних зарплат (на серпень 2025-го це понад 4 млн грн).

Жодних диференціацій за масштабом порушення немає. Маленьке видання, яке випадково згадало бренд, і великий холдинг, який отримує мільйони з рекламних контрактів, опиняються в одній категорії.

Це робить штрафи не інструментом виховного впливу, а механізмом економічного тиску.

Європейський контраст

Європейська практика побудована інакше.

• У Великій Британії Gambling Commission визначає санкції у вигляді відсотку від річного обороту компанії. Це дозволяє уникати вибірковості: великі корпорації платять пропорційно більше, дрібні гравці — менше.

• У Польщі санкції застосовуються градаційно: залежно від обсягу рекламної кампанії та кількості охопленої аудиторії.

• У Німеччині закон прямо відділяє «інформаційні повідомлення» від «реклами», аби уникнути переслідування журналістів.

В Україні ж PlayCity створило систему, де будь-яка згадка бренду = реклама, а штраф завжди один і той самий. Це перетворює норму не на запобіжник, а на універсальну зброю.

Подвійні стандарти

Варто окремо підкреслити: сам PlayCity у своїх релізах і звітах регулярно згадує назви казино, пояснюючи це «обов’язком інформувати».

Тобто для державного органу згадка бренду — «прозорість». Для журналіста — «реклама» і штраф.

Ці подвійні стандарти підривають довіру до регулятора і демонструють: закон використовується вибірково.

Російський слід: 1WIN, Криппа і «вибірковий контроль»

Російське казино у .ua-домені

У липні 2025 року PlayCity офіційно внесло низку сайтів російського онлайн-казино 1WIN до переліку ресурсів, які підлягають блокуванню. Підстава була очевидна: оператор працював із доменної зони .ua, тобто напряму орієнтувався на українську аудиторію, навіть попри війну.

У відповіді на запит редакції Капітал PlayCity підтвердило: «Сайти 1WIN у доменній зоні .ua станом на 16 липня були внесені до офіційного переліку ресурсів, доступ до яких підлягає обмеженню».

Але минув місяць, і станом на 16 серпня сайти 1WIN залишалися у вільному доступі.

«Не наша компетенція»

На повторне уточнення журналістів PlayCity відповіло, що обов’язок блокування лежить на інтернет-провайдерах, а контроль здійснює Нацкомісія у сфері електронних комунікацій (НКЕК).

Фактично регулятор обмежився пересиланням листів і констатацією факту.

Постає логічне питання: якщо центральний орган, створений спеціально для регулювання азартних ігор, не контролює виконання власних рішень, то який у нього сенс існування?

Реклама 1WIN: шість доказів → одна відповідь

Журналісти Капіталу надали PlayCity шість скріншотів сайтів і телеграм-каналів із рекламою бренду 1WIN. Серед них були популярні ресурси, що охоплюють сотні тисяч користувачів.

У відповіді PlayCity коментувало лише один приклад — канал «Всевидящее око 18+».

Цитата з офіційного листа:

«Порушень на каналі «Всевидящее око 18+» не зафіксовано».

Решту наданих доказів регулятор фактично проігнорував.

«Всевидящее око» і Криппа

Канал «Всевидящее око 18+» ринок давно пов’язує з бізнесменом Максимом Криппою — людиною, яка має вплив у сфері азартних ігор і медіа.

У кулуарах саме цей момент викликав найбільше питань. Чому з усіх шести доказів PlayCity звернуло увагу лише на ресурс, пов’язаний із Криппою — і саме його виправдало?

Це виглядає як вибірковий контроль і створює враження, що у регулятора є «свої» й «чужі».

Імітація боротьби

Кейс 1WIN показав головний дефект роботи PlayCity:

• формальні рішення ухвалюються (внесення до списку на блокування);

• але їх ніхто не виконує (сайти працюють далі);

• надані журналістами докази ігноруються, окрім «зручних»;

• у підсумку регулятор виглядає не як контролер, а як бюрократичний посередник.

На четвертому році війни це означає одне: російські казино продовжують заробляти в Україні, попри наявність спеціально створеного органу, який мав би їх зупинити.

Конфлікт із Гетманцевим: коли «шпарину 21+» озвучили вголос

Як це почалося

На початку серпня голова PlayCity Геннадій Новіков у публічній комунікації пояснив алгоритм, за яким онлайн-медіа та блогери знову можуть легально рекламувати казино: зареєструватися як онлайн-медіа у Нацраді та поставити на сайті позначку «21+». Фактично це — практична інструкція до тієї самої «виняткової норми», що з’явилася між першим і другим читанням закону № 9256-д. Саме так сформулювали це й профільні медіа, констатуючи, що «казино повертаються в медіа», а умова — реєстрація й 21+-маркування.

Вибухова реакція

Після цього голова фінансового комітету ВР Данило Гетманцев — автор правки про «медіа 21+» — публічно звернувся до PlayCity та Мінцифри. Він нагадав про близький дедлайн запуску державної системи онлайн-моніторингу грального ринку і попередив: якщо норма не буде виконана вчасно, «ми будемо змушені вимагати вкрай болючих наслідків для причетних». У тій же заяві Гетманцев підколов «цифрову команду», мовляв, «десь, можливо, у цифрової команди змістилися пріоритети між відбіленням ринку та “розлученнями” в Дії», і анонсував відновлення планових перевірок організаторів азартних ігор.

Політична оптика конфлікту

Фактично маємо відкритий розлам усередині системи: автор норми (Гетманцев) публічно тисне на регулятора, який її тлумачить (Новіков/PlayCity), і водночас виводить у фокус політичну відповідальність Мінцифри та віцепрем’єра Михайла Федорова за результат — запуск моніторингу та порядок на ринку. За змістом це не лише юридичний спір про «як правильно застосувати 21+», а й дисциплінарний сигнал у бік PlayCity: або демонструєте результат, або отримаєте «болючі наслідки».

Чому це важливо для медіа

Конфлікт розгортається на тлі агресивного правозастосування щодо редакцій. Паралельно з «легалізаційною» риторикою про «медіа 21+» PlayCity вивалило штраф у 600 мінімальних зарплат (≈4,8 млн грн) на dev.ua, трактувавши їхній контент як рекламу азартних ігор. Сам регулятор пояснив це відсутністю на момент публікації реєстрації dev.ua як онлайн-медіа в держреєстрі та відсутністю 21+-позначки й попередження про ризики залежності. Цей кейс показує, що планка тлумачення «реклами» занижена, а штраф — фіксований і нищівний для незалежних редакцій. detector.mediaGamingPost

Хто на кого тисне насправді

Публічний пост Гетманцева з «болючими наслідками» виглядає як політичний наганяй на підзвітний Мінцифрі орган, що його очолює Новіков, після того, як той фактично озвучив у відкриту «шпарину 21+». Висновок ринку простий: схему артикулювали надто відверто, і тепер автор норми намагається повернути фокус на «боротьбу з нелегалами» через моніторинг і перевірки — щоб згладити репутаційні ризики та підкреслити контроль парламенту за «цифровою командою». 

Висновки: регулятор без контролю

1. Реформа на папері, імітація на практиці

Закон № 9256-д подавався як «боротьба з лудоманією», але ключова поправка Данила Гетманцева перетворила заборону реклами на дозвіл. Достатньо лише приписки «21+» у підвалі сайту — і казино повертаються в інформаційний простір.

2. Подвійні стандарти

PlayCity трактує будь-яку згадку бренду як рекламу. Це ставить незалежні медіа під ризик штрафів у 600 мінімальних зарплат навіть за критичні тексти. Сам регулятор водночас спокійно згадує ті ж бренди у своїх звітах і пояснює це «обов’язком інформувати».

3. Кадрова «переклейка табличок»

Новий орган очолив Геннадій Новіков — людина з апарату КРАІЛ, який і був ліквідований за корупційні скандали. Призначення відбулося без конкурсу, хоча закон цього не вимагав. Це не оновлення системи, а відтворення старої моделі під новою вивіскою.

4. Російські казино — поза увагою

Російське 1WIN у .ua-домені показало безсилля регулятора. Формально сайт внесли до списку на блокування, але фактично він працював далі. Журналістські докази реклами PlayCity проігнорувало, а от ресурс, пов’язаний із Максимом Криппою, виправдало. Це схоже не на контроль, а на прикриття «своїх».

5. Політичні розборки замість роботи

Публічний конфлікт між Гетманцевим і Новіковим виніс проблему в політичну площину. Голова фінансового комітету, який сам пролобіював шпарину «21+», тепер тисне на Мінцифру й погрожує «болючими наслідками». Це виглядає як внутрішня війна у системі, де ставки роблять уже не лише казино, а й чиновники.

Підсумковий діагноз

PlayCity мав стати новою прозорою інституцією. Натомість він швидко демонструє ознаки імітації реформи:

• законодавчі шпарини, що легалізують рекламу;

• кадрові рішення зі старих структур;

• подвійні стандарти у правозастосуванні;

• вибірковість щодо російських казино;

• використання штрафів як інструменту тиску на незалежні медіа.

У результаті суспільство отримало не захист від лудоманії, а новий механізм контролю над інформаційним полем і можливість заробляти на штрафах.

Дисклеймер

Матеріал є журналістським розслідуванням та аналітичною публікацією. Усі факти ґрунтуються на відкритих джерелах, офіційних документах та відповідях державних органів. Погляди й оцінки, наведені в тексті, є виключно аналітичними висновками авторів і не містять тверджень, які могли б розцінюватися як юридично встановлені факти чи обвинувачення.

Редакція не закликає до участі в азартних іграх, їх пропаганди чи реклами. Всі згадки назв операторів зроблені виключно з метою інформування та аналізу регуляторних практик.