Кристалбанк дружини Вадима Копилова пропускав гроші українських компаній до Швейцарії

У цій конструкції згадуються Дмитро Ривкін, Антон Скоробогатов, компанія Supply Chain Finance, а також низка українських і польських фірм. Але найцікавіше те, хто стоїть біля банку. Сам Копилов очолює наглядову раду Кристалбанку. А в документах щодо операцій банк названо саме тією установою, через яку проходили відповідні платежі. Тобто колишній урядовець, який колись відповідав за державні фінанси, тепер наглядає за банком, через який, за документами, гроші тікали до Швейцарії. Іронія, яку навіть не треба вигадувати.

Банк із біографією

Історія власності Кристалбанку сама по собі промовиста. Банк з'явився у грудні 2014 року на базі Терра Банку. Нині 50% акцій належать Марині Ленінг, ще по 25% мають Оксана та Леонід Гребінські. Леонід Гребінський при цьому очолює правління. Цю структуру власності підтверджують дані Національного депозитарію України. А сам банк офіційно називає Копилова головою наглядової ради і представником акціонерки Ленінг, пишуть ЗМІ. Отже, сімейний підряд оформлено бездоганно: дружина володіє, чоловік наглядає.

Зв'язок із Терра Банком додає цій історії ще один поверх. Ще до створення Кристалбанку Марина Ленінг очолювала наглядову раду Терра Банку. А в структурі власності "Терри" свого часу фігурував Кирило Шевченко, який згодом очолив Національний банк. Згодом НАБУ і САП повідомили Шевченку про підозру у справі про заволодіння коштами "Укргазбанку". Сам Шевченко звинувачення заперечував.

Чи означає це, що нинішні власники Кристалбанку причетні до кримінальних проваджень? Автоматично ні, і саме видання це наголошує. Проте ці обставини добре показують, наскільки непроста історія людей і структур, що виросли з колишнього Терра Банку. Банк змінив вивіску, а люди навколо нього залишилися знайомі.

Маршрут грошей

Найбільше запитань викликає фінансовий маршрут, описаний у матеріалах про групу Ривкіна і Скоробогатова. Схема виглядала так. Спершу кошти проходили через українські фінансові компанії та структури, пов'язані з імпортом. Серед них називають SCF, "Глобінекс", "Мотороз Партс Україна", "Комодіти", "Хемптонс Трейд", "ТБС" і польську KOOPERANT EUROPEJSKI. Далі гривневий ресурс конвертували у валюту. А вже потім платежі вирушали на адресу швейцарської Done Switzerland AG.

Уявіть собі цей конвеєр: гривня заходить через імпортерів і фінансові компанії, на виході стає валютою, а кінцевою зупинкою виявляється Швейцарія. Питання лише в тому, що саме імпортували в Україну за ці гроші і чи імпортували взагалі.

У центрі всієї конструкції опинилася Supply Chain Finance. У 2025 році компанія розмістила облігації на 180 мільйонів гривень. На початок 2026 року 70% SCF належали Дмитру Ривкіну, ще 30% мав фонд "КАСЛ", який раніше називався "ДАНН ГРУПП". Таким чином, фінансова компанія з багатомільйонним випуском облігацій опинилася в одному ланцюгу з імпортерами, валютними платежами і швейцарською структурою. Чи знали покупці облігацій, в якій компанії вони опинилися?

Швейцарська частина

Ще цікавіше виглядає швейцарський кінець ланцюга. Done Switzerland AG має реєстраційний номер CHE-363.272.422 і раніше працювала під назвою Alltag und Gerätetechnik. Дмитро Ривкін був серед керівників компанії та мав індивідуальне право підпису. Тобто одна й та сама людина контролювала 70% української SCF і могла самостійно підписувати документи швейцарської компанії, куди йшли гроші. У документах, на які посилаються автори розслідувань, Done Switzerland AG показувала 30,33 мільйона швейцарських франків активів при 27,77 мільйона франків зобов'язань.

Окремий сюжет пов'язаний із криптовалютою. До капіталу Done Switzerland AG внесли три пакети в USDT: 504 376, 504 415 і 511 512 токенів. Разом це 1 520 303 USDT. Під ці внески компанія випускала акції, а її капітал зріс із 520 тисяч до 1,75 мільйона швейцарських франків. Інакше кажучи, цифровий актив у цій конструкції набував форми корпоративної частки у швейцарській юридичній особі. Криптовалюта зайшла як токени, а вийшла як цілком респектабельні акції альпійської компанії.

Банк, який витрачає більше, ніж заробляє

На цьому тлі фінансовий стан самого Кристалбанку виглядає ще контрастніше. За даними профілю Forbes, на початок 2026 року чисті активи банку становили близько 2,9 мільярда гривень. А результат за 2025 рік був мінус 43 мільйони гривень. Показник витрат до доходів CIR сягнув 109%. Тобто банк витрачав більше, ніж отримував операційних доходів. Збитковий банк, через який проходять мільйонні платежі до Швейцарії, сам по собі викликає запитання: на чому він тримається і для чого існує?

Є ще один важливий момент, регуляторний. НБУ вже застосовував до Кристалбанку заходи впливу у сфері фінансового моніторингу та протидії легалізації доходів. Сам по собі такий захід не доводить незаконності конкретних платежів на Done Switzerland AG. Однак він робить питання контролю за транзакціями принциповим. Особливо тоді, коли в одному ланцюгу опиняються українські фінансові структури, валютні операції, нерезидент і понад 1,5 мільйона USDT.

Офіційно Кристалбанк і далі працює як окрема банківська установа, а його нинішню структуру власності підтверджують корпоративні документи. Водночас описаний ланцюг залишає відкритими цілком конкретні питання. Який економічний зміст мали окремі платежі? Звідки походили кошти? Яку роль відігравав кожен учасник? І які саме операції проходили через банк? Видання наголошує, що документально підтверджені корпоративні зв'язки і банківські операції слід відрізняти від припущень про їхню можливу незаконність, а остаточну оцінку можуть дати лише уповноважені органи та суд.

Залишається тільки чекати, чи захочуть ці органи поцікавитися банком, де дружина колишнього заступника міністра фінансів володіє половиною акцій, сам він очолює наглядову раду, а Нацбанк уже ловив установу на проблемах із фінмоніторингом.