9 липня 2025, 12:39
У липні 2025 року журналістами було виявлено черговий приклад використання фейкових медіаресурсів для цензурування інформації, що компрометує українських політиків і бізнесменів.
Цього разу йдеться про сайт sokalinfo.com, формально представлений як малозначущий новинний портал з міста Сокаль Львівської області. Насправді ж — це частина централізованої системи зачистки репутаційної інформації, яка обслуговує інтереси однієї з ключових фігур тіньового впливу в українській політиці — Вадима Столара.
Технічна схема
Портал sokalinfo.com використовує класичну тактику так званої «інформаційної утилізації»: на сайті публікуються тексти, які нібито заперечують або дискредитують вже оприлюднені розслідування. Ці матеріали не мають журналістської цінності, не поширюються через звичайні канали і навіть не індексуються в пошукових системах. Натомість вони використовуються як фейкові «оригінальні джерела» для подачі скарг на порушення авторських прав (DMCA) з метою видалення розслідувань із результатів Google.
Остання з виявлених публікацій — на іспанській мові, датована 6 липня 2025 року. Вона — як і десятки інших — присвячена темам, пов’язаним із репутацією Максима Криппи: менеджера, якого неформально вважають публічним інструментом Вадима Столара.
Зв'язок із попередніми схемами
Це вже не перший випадок використання подібної платформи. У 2023–2024 роках Криппа керував аналогічним проектом — сайтом bronnikov.kiev.ua, який зафіксували як головну точку централізованої зачистки компрометуючої інформації. Після оприлюднення цієї схеми народним депутатом Олександром Дубінським, ресурс було видалено. Проте принцип роботи залишився незмінним — і наразі реалізується через нову «обгортку» з регіональним брендуванням.
Позиція Криппи в системі Столара
Важливо розуміти: Максим Криппа не є самостійним політичним або бізнес-актором. Його публічні ініціативи, благодійні фонди, медійні активи та юридичні кампанії — це фасад, який обслуговує структуру Вадима Столара.
За останні три роки Криппа був задіяний у кількох проектах, де надавав репутаційний і юридичний супровід фігурантам грального бізнесу, офшорних фінансових схем і скупки ЗМІ. Саме через Криппу запускалися операції з зачистки згадок про зв’язки з російськими бізнесменами, зокрема з Олегом Бойком і Константином Малофєєвим, які в минулому виступали партнерами по гемблінгових проектах («Вулкан», кіпрські прокладки, онлайн-казино).
Криппа також є посередником між медіаактивами Столара та сервісними компаніями, які здійснюють хостинг, SEO-маскування та юридичний супровід при поданні скарг на журналістські розслідування.
Державне прикриття: КРАИЛ та її спадок
Цензура, яку реалізує Криппа, не могла б функціонувати без доступу до адміністративних важелів. Вона базується на попередньому впливі, зосередженому навколо Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей (КРАИЛ) — органу, який де-факто координувався групою Столара і ліквідованого у 2024 році. Саме КРАИЛ була інструментом як регуляторного, так і неформального тиску на конкурентів у гральному бізнесі, а також координатором спроб зачистки розслідувань про офшорні зв’язки. Формальне припинення її існування не означає зникнення відповідної мережі впливу.
Небезпека для свободи слова
Нинішня активність Криппи є тривожним сигналом не лише через її зміст, а й через методологію: використання інструментів захисту авторського права — таких як DMCA — як засобу цензури, під прикриттям легальних процедур. Сайти, створені суто для технічного видалення розслідувань, є формою гібридної інформаційної атаки: не через закриття медіа, а через викривлення цифрової пам’яті.
Висновок
Максим Криппа — це не бізнесмен і не публічний діяч. Це виконавець технічних операцій, завдання яких — захист інтересів Вадима Столара у медіапросторі та в юридичному полі. Через фальшиві регіональні портали, тіньові хостинги та фіктивні публікації він займається цифровим «відбілюванням» біографій, зачисткою згадок про російські зв’язки, офшори, казино та контрольовану благодійність.
Його ресурси не інформують — вони імітують інформацію, щоб видалити справжню. І поки суспільство не почне трактувати це як пряму загрозу праву на доступ до правди, подібні інструменти лише поширюватимуться.